Методична література

 

ВПРОВАДЖЕННЯ В 
НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ  ПРОЦЕССУЧАСНИХ ОСВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙЗ МЕТОЮ ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ УЧНІВ

Наша гімназія  «Успіх» має свою історію розвитку.

Вересневого дня 1977 року пролунав перший дзвоник, що покликав учнів до світлих класів новозбудованої школи. Так почали писатися сторінки історії нашої  школи.Впродовж  1977-2015 років було пройдено такі етапи: загальноосвітня школа І –ІІ ступенів - навчально-виховний комплекс І – ІІІ ступенів - гімназія.   

У нових умовах розвитку суспільства головною метою школи стали пошуки шляхів формування та розвитку особистості на основі збереження загальнолюдських цінностей та природних можливостей дитини. Орієнтація гімназії на можливості й потреби учнів, на виявлення і розвиток інтересів, нахилів і здібностей кожної дитини забезпечується впровадженням профілізації навчання, удосконаленням навчально-виховного процесу та змісту освіти. Тому не тільки фактичні знання основ наук стали предметом загальних зусиль учителів, а, насамперед, розкриття і розвиток природних здібностей дитини, побудова освітнього процесу як шляху до самоосвіти та самореалізації кожної людини через подолання усталених стереотипів, застарілих підходів.

ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ

УЧНІВ ПІД ЧАС НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

Формування ціннісних орієнтацій школярів є важливим чинником їхнього духовного розвитку. У зв'язку з цим провідного значення у формуванні духовно-моральних цінностей набуває світогляд особистості, на основі якого формується система ціннісних орієнтацій. Формування ціннісних орієнтацій тісно пов’язані з цінностями суспільства.

Визначаючи пріоритетність виховання в освіті, урок розглядається не тільки як засіб набуття знань, а й як виховання ціннісних орієнтирів школярів в процесі наукового пізнання світу. Відповідно до програм, навчання на уроках передбачає комплексне досягнення освітньої, розвиваючої та виховної мети, може використовуватись, як засіб формування ціннісних орієнтацій та формує певні уявлення про добро і зло, згуртовує дитячу спільноту, дарує радість, натхнення.

Ціннісні орієнтири формуються і розвиваються в ціннісному ставлення до дитини, до її потреб, оточення.

В «Основних орієнтирах виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України» , затверджених наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту  України від 31 жовтня 2011р. № 1243, перелічені цінності, що характеризують ставлення особистості до суспільства і держави, інших людей, природи, мистецтва, самої себе. Система цінностей і якостей особистості формується і розвивається через її власне ставлення.

ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ДО СУСПІЛЬСТВА І ДЕРЖАВИ

ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ЛЮДЕЙ

ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ПРИРОДИ

ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ДО МИСТЕЦТВА

ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ПРАЦІ

ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ДО СЕБЕ

Виховний потенціал  уроку математики,  

як джерело формування   ціннісних орієнтацій учнів

  Акмеологічні підходи до реалізації виховної мети на уроках математики

При складанні конспекту уроку учитель обов’язково має визначити мету уроку. Загальновідомо, що мета має бути триєдина: освітня, розвивальна, виховна. З освітньою все просто –  забезпечувати засвоєння  учнями знань відповідно до теми уроку. Розвивальна – розвивати певні якості мислення, логічні та розумові вміння. Виховна - …?

Деякі вчителі математики взагалі вважають що реалізовувати  виховну мету на уроках математики зовсім не обов’язково - для цього існують інші, більш гуманітарні, навчальні предмети. Але мета сучасного освітнього процесу - не тільки сформувати необхідні компетенції, надати ґрунтовні знання з різних предметів, а й формувати громадянина, патріота; інтелектуально розвинену, духовно і морально зрілу особистість, готову протистояти асоціальним впливам, вправлятися з особистими проблемами, творити себе і оточуючий світ. У навчально-виховному процесі головний акцент має переноситись із засвоєння певної кількості знань на виховання особистості з урахуванням її унікальної природи, і вже на цій основі формувати у неї моральні цінності, творчу і самотворчу діяльність.

    Одним з основних принципів,   покладених  Національною програмою  в основу виховання, є акмеологічний принцип, який передбачає  побудову виховного процесу так, щоб вихованець засвоїв найвищі морально-духовні цінності; створення умов  для оптимальної самореалізації підростаючої особистості, розвитку її індивідуальних можливостей і здібностей. Напрями виховної роботи втілюються у відповідних результатах — міцно й органічно засвоєних загальнолюдських і національних цінностях, стратегії життя, яка передбачає постійний рух до здійснення нових, соціально значущих задумів; формування умінь долати труднощі, прогнозувати наслідки своїх учинків; здатності свідомо приймати рішення.

     Розглянемо  застосування деяких акмеологічних прийомів для реалізації виховної мети на уроках математики.

1.    Прийом «Зв’язок поколінь»: мотивація навчальної діяльності шляхом  використання висловів відомих особистостей.  

Можна почати урок з епіграфу  і його обговорення. Розмірковуючи над епіграфом, діти самі ставлять мету уроку, або аналізують те, що вже знають, або знайомляться з історією математики, або усвідомлюють необхідність отримання знань, або отримують певні виховні настанови від людей, які досягли успіху у житті.

       В ході уроку вчителю доводиться аналізувати  влучні і не дуже відповіді учнів (не забуваючи, звичайно, мудру пораду І. Гете: «Хочеш отримати розумну відповідь –  питай розумно»), оцінювати  прийоми роботи,  манеру поведінки, хвалити, надихати або, навпаки, «ставити на місце». І тут влучне слово, іронічний афоризм іноді більш повчальні, ніж рафінована нотація.

    Пропоную добірку висловів відомих людей, які не обов’язковостосуються математики, але завжди допоможуть вчителю досягти певних виховних цілей. 

·        Математику вже навіть задля того треба вивчати, що вона розум до ладу приводить.  М. В. Ломоносов

·       Найкращий спосіб вивчити що-небудь – це відкрити самому. Д. Пойа

·       Людина подібна до дробу. Чисельник … це те, що людина являє собою, а знаменник – те, що вона думає про себе    Л.М. Толстой

·       Люди забувають як швидко ти виконував роботу, але вони пам'ятають як добре ти її зробив.      Говард Ньютон

·       Щоб уникати помилок, необхідно набувати досвіду. Щоб набувати досвіду, треба робити помилки. Л.Д. Пітер.

·       Знання лише тоді знання, коли вони здобуті зусиллями своєї думки, а не тільки пам’яттю. Л.Толстой

·       Не вважай невдачею те, що можна виправити. Катон

·       Не вважай себе великою людиною за довжиною твоєї тіні під час заходу сонця.  Піфагор

·       Велика  книга природи  написана математичними  символами. Г.Галілей

·       Найдосконаліший мозок іржавіє без дії.  Шерлок Холмс

·       Математик – це винахідник, а не відкривач. Л. Вітгенштейн

·       Процвітання та інтереси держави тісно пов'язані з математикою і добробутом. Наполеон

·       Найвище призначення математики полягає в тому, щоб знаходити прихований порядок в хаосі, що оточує нас. Н. Вінер

·       Хто говорить, той сіє. Хто слухає, той збирає врожай. П'єр Буаст

·       Школа без дисципліни є млином без води. Ян Амос Коменський

·       Люди перестають думати, коли перестають читати. Дені Дідро

·       Найбільша помилка - вважати, що ти ніколи не помиляєшся. Томас Карлейль

·       Знати багато і не виказувати цього - моральна висота; знати мало і показувати себе знаючим - хвороба. Лао Цзи

·       Перед людиною є три шляхи до пізнання: шлях мислення - найбільш благородний, шлях наслідування - найбільш легкий і шлях особистого досвіду - найбільш важкий. Конфуцій

·       Ніщо так не сприяє душевному спокою, як повна відсутність власної думки. Георг Ліхтенберг

·       Слово належить наполовину тому, хто говорить, і наполовину тому, хто слухає. Мішель Монтень

·       Незнання не є аргументом. Бенедикт Спіноза

·       Не достатньо знати, необхідно також застосовувати. Анатоль Франс

·       Блаженство тіла - в здоров'ї, блаженство розуму - в знанні. Фалес Мілетський

Іноді доцільно певні вислови використати не як епіграф до уроку, а стосовно тієї ситуації, яка склалася у процесі навчання. Окрім того, виховній меті послужить повідомлення певних фактів з життя особистостей, думку яких було озвучено. Для підлітка дуже важливо мати достойний приклад для наслідування. Таким прикладом можуть служити як наші сучасники, так і історичні особистості, здатні своєю творчою біографією викликати відгук і переживання у школярів.

Прийом естетичного стимулювання: доповнення змісту навчального предмета естетично значущою інформацією, оскільки «математика є прообразом краси світу»
(С. Ковалевська)

Зокрема:

·       На уроках геометрії учитель може демонструвати фотографії цікавих сучасних архітектурних споруд, математичними моделями яких є геометричні тіла.  І це не тільки призми. Наприклад Будинок – бібліотека  у Мінську (Білорусія) – ромбокубооктаедр, Палац Миру та Злагоди у Астані ( Казахстан) – піраміда, будинок-банкнота у Каунасі (Литва) – циліндр, Ворота в Європу у Мадриді (Іспанія) – похила призма. Цікаві архітектурні споруди є і в Україні. Наприклад  дім-корабель у Чернівцях,  дім-стіна у Одесі, готель BonBon у Донецьку, музей «Писанка» у Коломиї.

·       Чи знаєте ви, що число π може звучати? Ідея полягає в наступному: присвоїти кожній цифрі числа відповідну ноту. Це зробив музикант Майкл Блейк, він ще включив до послідовності акорди, яким також присвоєні цифрові значення, і хоча мелодія теоретично може звучати вічно, Блейк обмежився кількома десятками знаків. Демонстрація відеоролика з цією мелодією займе лише декілька хвилин, але надасть естетичне задоволення. При вивченні теми послідовності аналогічно можна показати красу  чисел  Фібоначчі  і т. ін.

·       При вивченні теми  «Коло»  важлива наявність в учнів інструментів і уміння ними користуватися. Для забезпечення цього, а також з метою розвитку творчих здібностей учитель може задати «домашнє задоволення» -  виконати оригінальний  малюнок, який обов’язково містить певну кількість кіл. Оцінюється акуратність а також естетична значущість малюнка.

·       Також одне з творчих «домашніх задоволень» - створити рекламу якогось поняття або теореми. Крім знання теоретичних відомостей, діти вчаться формулювати влучні  вислови, естетично оформляти роботу, відшуковувати цікавинки.

2.    Прийом емоційного стимулювання: зацікавлення учнів шляхом демонстрації фрагментів фільмів, відеокліпів, соціальних роликів, створюючи таким чином ситуацію емоційних переживань.

      Цей прийом можна застосовувати на етапі мотивації навчальної діяльності. Або ж на етапі релаксації, коли необхідно на декілька хвилин переключити увагу учнів. Діти в 7-8 класах вже не хочуть рухатись під віршики, тому можна проводити тематичні фізкультхвилинки, наприклад:  напишіть в повітрі правою рукою своє ім’я, лівою - слово Природа,  двома - слово Земля.  Правою – рослину, яка подобається, лівою – рослину, яку посадили, двома – ту, яку обов’язково посадите. Покажіть якою високою вона виросте. Згодом діти самі стануть придумувати такі хвилинки.

    Тим більше  старшокласників значно важче «розворушити» і надихнути на виконання фізичних вправ. Спробуйте просто зміну діяльності.  2-3 хвилини   займає демонстрація відеокліпу, так званого «соціального ролика». Їх є дуже багато: про природу, екологію, шкідливість тютюнопаління… Не обов’язково потім побачене обговорювати на уроці. Нехай це просто послужить приводом замислитись. Можливо, такий перегляд спонукає дітей створити свій власний соціальний ролик. Його теж можна потім показати на уроці.

3.    Прийом «Інформаційна палітра»: доповнення навчального матеріалу цікавими відомостями, фактами, історичними даними.

    Оскільки на сучасному етапі  надається перевага компетентісним підходам до змісту освіти, варто будь-яку навчальну діяльність переплітати з реальністю.  Для цього у всі етапи навчальної діяльності включати зв’язки з реальністю і навколишнім світом.

Наприклад:

      Оскільки кожна геометрична фігура має прообраз у навколишньому просторі,  тобто є моделлю деякого реального об’єкта, то кожне геометричне уявлення важливо формувати, спираючись на життєвий досвід учнів, набутий у процесі сприймання навколишнього середовища, спрямовувати їх увагу на виділення істотних властивостей розглядуваних об’єктів, осмислення нових  геометричних фактів і створення правильних геометричних уявлень.

         Засвоєння геометричних властивостей через пізнання реального простору поступово має підвести учнів до усвідомлення важливого світоглядного твердження: геометричні фігури – це моделі, за якими вивчають властивості реального простору.

        Щоб сформувати такі уміння, доцільно пропонувати учням спеціальні вправи.

·       Назвати предмети або їх частини з навколишнього середовища, що нагадують певні геометричні фігури.

·       Що спільне між променем – геометричною фігурою і променем від ліхтаря?

·       Назвати частини будинку, які нагадують геометричні фігури. Чому саме форма прямокутника переважає тут?

·       Яку форму мають колеса? Чи можуть вони мати форму інших геометричних фігур?

·       Яку геометричну фігуру нагадує класна кімната? Показати рівні грані цього прямокутного паралелепіпеда, відповідно рівні ребра, тощо.

·       Поперечний переріз яких рослин, овочів, фруктів нагадує круг?

·       Як розміщено залізничні рейки, телеграфні проводи?

Такі запитання підводять учнів до розуміння того, що рукотворні прообрази геометричних фігур, які оточують людину, не випадкові. Людина, освоюючи навколишній світ, навчалася розрізняти різноманітні форми (циліндричні, призматичні, конічні, овальні, сферичні), і, у разі потреби, відтворювати їх. Форма речей, які створювала людина, підпорядковувалась певним правилам: економічності виготовлення, міцності, зручності практичного використання тощо. Учні мають усвідомити, що знання про геометричні фігури, їх форму, властивості, відношення і зв’язки необхідні їм для того, щоб краще пізнати навколишній світ і підготуватись до активного життя в суспільстві, незалежно від того, якої професії вони набудуть в майбутньому.

При перевірці знань  можна провести не простий математичний диктант, а тематичний.  Наприклад:

·             Математичний диктант про шкідливість тютюнопаління  (тема «Пряма пропорційна залежність», математика, 6 клас):

1)  Діти, що палять скорочують собі життя на 15 %. На скільки років  зменшують своє життя такі діти, якщо середня тривалість життя  56 років?

Відповідь: на 8,4 років.

2)  Серце  нормально тренованої людини б’ється з частотою 70 ударів  за хвилину, а  серце курця повинно робити на 5-10 ударів за хвилину більше. Скільки додаткових ударів змушене робити серце курця за добу?

Відповідь: 7200 – 14400.

3)  Після паління однієї цигарки в кров надходить 3 мг нікотину. Скільки нікотину надійде в кров, якщо людина випалить 14 цигарок?

Відповідь: 42 мг

4)  Дослідники встановили, що до 15 %  робочого часу йде на паління. Робочий день продовжується 8 год. Скільки робочого часу губиться через паління?

Відповідь: 1,2 год.

5)  Деякі зарубіжні фірми за одну й ту ж роботу курцям встановлюють заробітну плату на 15 % меншу, ніж некурцям. Середня заробітна плата - 340 $ за місяць. На скільки менше отримає курець?

Відповідь: на 51 $.

6)  Відомо, що в середньому 80% курців страждають захворюванням легенів. Знайдіть кількість хворих, якщо в нашому мікрорайоні палять близько 900 людей.

Відповідь: 720 людей.

7)  В результаті паління отримали різні захворювання 60 людей. Підлітків серед них в 2 рази більше, чим дорослих. Скільки підлітків могли б залишитися здоровими?    

Відповідь: 40 підлітків.

8)  Норма добової потреби учнів в різних вітамінах складає в середньому 125 мг. Одна запалена цигарка нейтралізує  (знищує) 20% вітамінів. Скільки мг вітамінів краде у себе той, хто палить?

Відповідь: 25 мг.

·             Математичний диктант про Україну (тема «Стандартний вигляд числа», алгебра 8 клас):

Записати наступні числа у стандартному вигляді

1)  Площа території України становить 604 000 км²  (точне значення 603628 км²)

2)  Населення України становить 45 600 000 осіб (точне значення 45 564 858 осіб станом на 01 березня 2011р)

3)  Площа території Рівненської області 20 000 км² (точне значення 20047 км²)

4)  Населення Рівненської області становить 1 200 000 осіб (точне значення 1 152 680 осіб)

5)  Довжина найдовшої річки України – Дніпра -  2 200 000 м (точне значення 2 201 км)

6)  Довжина найдовшої річки Рівненської області – Горині -660 000м. (точне значення 659 км)

7)  Висота найвищої гори України – Говерли – 2062 м

8)  Висота найвищої вершини Кримських гір – Роман Кошу – 1545м.

Уроки математики виховують в учнів культуру логічного мислення.

Зміст математичних задач дає можливість розширити кругозір учнів, формувати впевненість у важливості математичних знань у практичній діяльності людини.

На своїх уроках звертаю особливу увагу на сюжет задачі, для того щоб у процесі розв'язання знайти хвилинку для проведення цілеспрямованої морально-етичної бесіди.

     Тобто, одним із ефективних засобів впливу на учнів є розв’язування задач з виховним навантаженням. Добре підібрані  і правильно методично розташовані задачі допомагають учневі засвоїти теоретичний матеріал, роблять курс математики більш цікавим, викликають потребу в нових знаннях і вмінні їх здобувати. Але крім прямого впливу (формування нових знань), зміст задач має прихований вплив на свідомість учня. Наприклад: задачі «з виховним навантаженням».

НАТУРАЛЬНІ ЧИСЛА. 5 КЛАС

1)    У класі 10 лампочок по 100 Вт кожна. Якщо вони горітимуть марно 1 годину, то буде втрачено 1 кВт/год. електроенергії. У нашому районі понад 420 класів. Чому дорівнюватимуть втрати електроенергії в межах району?

2)    Вторинна переробка 1 т паперу зберігає близько 30 000 л води і 6 т деревини. Підрахуйте, скільки збережеться води і деревини, якщо ви здасте 40 кг макулатури?

3)    Запаси нафти в Україні - 125 млн. т. Розрахуйте, на скільки років вистачить цих ресурсів при умові, що їх щорічний видобуток становить 5 млн. т ?

ДЕСЯТКОВІ ДРОБИ

4)    Багато деревини і відходів її переробки йде на виробництво картону. Із 3,4 куб. м лісових відходів виготовляють 1 т картону, що замінює 14 куб. м деревини, яка витрачається на виробництво тари. Скільки кубічних метрів деревини буде збережено, якщо для виготовлення картону використали 140 куб. м відходів?

5)    Цівка води товщиною в сірник дає за добу втрату 480 л. Скільки води буде втрачено, якщо 100 чоловік не до кінця закрутять крани ? Скільком жителям вистачить цієї води на добу, якщо мінімум використання води для однієї людини 6 л?

4.    Прийом дидактичної гри: розвиток інтелектуальних, емоційних, мотиваційних  якостей особистості через ігрову навчальну діяльність.

   Дидактичні  ігри насамперед формують соціальні якості особистості: вміння прислухатися до думки інших, працювати у команді, проявляти виконавські та лідерські якості. У процесі гри виховується наполегливість, організованість, відповідальність.

     Наприклад,  одноманітне  розв’язування прикладів  стомлює дітей, виникає байдужість до навчання. Проте розв’язування  цих самих прикладів у процесі гри “Хто швидше?” стає для дітей вже захоплюючою, цікавою діяльністю через конкретність поставленої мети – в кожного виникає бажання перемогти, не відстати від товаришів, не підвести їх, показати всьому класу, що він вміє, знає.

      Зацікавити учнів в процесі розв’язування прикладів можна і результатом – учитель може спеціально дібрати числа так, щоб у результаті вийшло не просто число – а якась знаменна дата  (наприклад , рік народження Т.Г. Шевченка, рік виходу у світ «Кобзаря», тощо).

   Можна підібрати цікавий кросворд або провести гру «Поле чудес», в результаті яких  виходить слово, яке несе в собі виховне навантаження. 

Творчі завдання  на уроках математики

5.    Прийом «Міжпредметні зв’язки»: збудження інтересу до навчання шляхом поєднання викладеного матеріалу з знаннями із інших навчальних предметів. 

   Як правило, більшість унікальних творчих відкриттів, зроблених у сучасній науці, техніці чи мистецтві, акумулюють у собі ідеї з різних галузей людської діяльності. Діти від народження не однакові за своїми задатками і здібностями, у них різні можливості розвитку, деякі навчальні  предмети подобаються їм більше, ніж інші. На відміну від фізики, біології, хімії та інших природничих наук, об’єктами вивчення математики є не конкретні матеріальні об’єкти, а просторові форми і кількісні співвідношення навколишнього світу, які утворюються шляхом абстрагування від реальності. Тому школярам корисно показати особливості відображення дійсності засобами математики, застосування математики до економічних, виробничих, технічних процесів. Окрім того, закони математики широко використовуються у музиці, образотворчому мистецтві, поезії. Образно кажучи, «у величному саду математики кожен знайде букет за своїм уподобанням» (Д. Гільберт).

З досвіду роботи (слайд 9)

   Методично правильно побудований урок виховує кожним своїм етапом

        Урок часто починаю з “розкручування” формулювання теми уроку.

Наприклад, записую на дошці тему уроку:

                      Множина допустимих значень змінних.

Пропоную прочитати її вдумливо і висловити свої міркування.

Обговорення будую за принципом діалогу учень-учитель, учень-учень.

В результаті:

1) Учні самі висувають завдання уроку:

    дізнатися, які значення змінних є допустимими, а які ні.

Це дозволяє виховувати творче мислення, сміливість суджень,  культуру мовлення, як сильних, так і слабких учнів.

2) Перед учнями виникає проблема, яку доведеться розв'язувати на уроці: а як же знаходити множину допустимих значень змінних?

Це дозволяє виховувати критичне мислення, вольові риси учнів.

3) Учні самостійно можуть визначити коло питань, які потребують актуалізації:

-        скільки значень може набувати раціональний вираз, від чого це залежить?

-        чи при всіх значеннях змінної можна знайти значення дробово-раціонального виразу?

Це дозволяє виховувати у формі діалогу упевненість у своїх силах, наполегливість у здобуванні нових знань.

Актуалізацію опорних знань організовую в різні способи:

- усні вправи,

- математичний диктант,

- опитування основних правил,

- виконання вправ за готовими малюнками,

- знайди помилку в записах,

- складання своєї задачі за коротким записом на дошці.

Всі способи виховують пізнавальну активність, спостережливість, відповідальність, критичне мислення.

Різнобічний контроль на уроці математики

-         самостійні роботи;

-         виконання тестових завдань;

-         бліцопитування;

-         робота з картками;

-         заліки на знання основних понять, формул, теорем, властивостей, тощо

виховує відповідальність, самостійність, критичність, силу волі, працьовитість, прагнення успіху.

( слайд 12)

          Враховуючи наведені вище напрямки посилення виховної спрямованості шкільного курсу математики,  можна визначити що навчальна робота школярів на уроках математики, як елемент виховання, також надзвичайно важлива. Необхідність переконливого аргументування  розв’язку задачі сприяє розвитку наполегливості, вміння самостійно  долати  труднощі, критичного ставлення до себе і оточуючих. У процесі розв’язування формуються дослідницькі і творчі навики, здатність логічно мислити, переконувати опонентів, захищати свою власну думку. Навчальна діяльність на уроках повинна виховувати почуття відповідальності за якість і результат роботи, а отже формувати ціннісне ставлення до праці. Оскільки навчання для школярів – це праця, то підготувати учнів до трудової діяльності означає перш за все виховати у них вміння і потребу вчитися.

       Організований таким чином навчально-виховний  процес створює сприятливі умови для різнобічного і гармонійного розвитку особистості, її соціально педагогічної підтримки, зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров’я, реалізації природних здібностей і задатків, творчих потенцій, формування ціннісного ставлення до світу та до самої себе.  

 

Звіт про впровадження проблемної теми закладу

 та теми смоосвіти

Методичною проблемою нашого навчального закладу є «Особистісно зорієнтований підхід до навчання,  яке забезпечує розвиток академічних, соціокультурних, соціально-психологічних та інших здібностей учнів».

  Необхідно так організувати навчання учнів, щоб водночас достатньо повно реалізовувалися формування й розвиток умінь учнів як творчого, так і критичного мислення.

       Завдання вчителя не доносити істину а вчити її знаходити. Дитину спочатку потрібно зацікавити, навчити хотіти й прагнути, а вже потім — знати й уміти. Процес навчання є своєрідним процесом самостійного «відкриття» учнем уже відомих у науці знань.

Одним із засобів пробудження й підтримки пізнавального інтересу до вивчення математики є формування в дітей стійких компетентностей на уроках математики та в позаурочний час. Отже  компетентнісний підхід дає можливість сприяти формуванню ключових і предметних компетентностей, тому моєю методичною проблемою самоосвіти є  «Компетентнісних підхід у розвитку  творчих здібностей учнів на уроках математики»

Для розв'язання цих задач  я керуюся такими правилами:

·        Головним є не предмет, якому ви навчаєте, а особис­тість, яку ви формуєте.

·        Не предмет формує особистість, а вчитель своєю діяльністю, пов'язаною з вивченням предмета.

·        На виховання активності не шкодуйте ні часу, ні зусиль.

·        Сьогоднішній активний учень - завтрашній активний член суспільства.

·        Ставте учнів у ситуації, котрі вимагають виявлення та пояснення розбіжностей між фактами, що спостерігаються, та наявним знанням.

·        Допомагайте учням оволодіти найбільш продуктивними методами навчально-пізнавальної діяльності, навчайте їх вчитися.

·        Привчайте учнів думати та діяти самостійно. Поступово відходьте від механічних переказів, до слівного відтворення.

·        Творче мислення розвивайте всебічними аналізом проблем, пізнавальні задачі розв'язуйте кількома спо­собами, частіше практикуйте творчі завдання.

·        Вчитель з будь-якого предмета, не тільки мови та літератури, має слідкувати за способом та формою висловлювання думки учнів. Слід частіше показувати учням перспективи їх навчання.

·        У процесі навчання обов'язково враховуйте індивідуальні особливості кожного учня, об'єднуйте в диференційовані підгрупи учнів з однаковим рівнем.

·        Вивчайте і враховуйте життєвий досвід учнів, їх інтереси, особливості розвитку.

2.1.Компетентність як педагогічне явище

Результати  навчання визнаються рівнем  навчальних досягнень та компетенції учнів. "Компетенції є інтегрованим результатом навчальної діяльності учнів...". Компетенція - це сукупність взаємопов'язаних якостей особистості (знань, умінь, навичок, способів діяльності), які є заданими до відповідного кола предметів і процесів та необхідними для якісної продуктивної дії по відношенню до них.

Компетентність - це володіння людиною відповідною компетенцією, що містить її особистісне ставлення до предмета діяльності..

Основні складові компетентності

        По-перше, знання, але не просто інформація, а швидко змінювана, динамічна, різноманітна, яку треба вміти знайти, відсіяти від непотрібної, перевести у досвід власної діяльності.

        По-друге, уміння використовувати це знання у конкретній ситуації; розуміння, яким чином добути це знання, для якого знання який метод потрібний.

        По-третє, адекватне оцінювання - себе, світу, свого місця в світі, конкретного знання, необхідності чи зайвості його для своєї діяльності, а також методу його здобування чи використання.

Компетентність =

                   мобільність знань +

                                    гнучкість методу +

                                                           критичність мислення

Безумовно, людина, яка уособлює в собі такі якості, буде вельми компетентним спеціалістом.

2.2.         Формування математичних компетентностей школярів                                        

Мало мати хороший розум, головне —  

                                                        добре його застосовувати.                                                                                                                                          Декарт

З точки зору компетентнісно зорієнтованого підходу до ор­ганізації навчально-виховного процесу, зміст математичної освіти має бути спрямований на досягнення таких цілей:

•                     інтелектуальний розвиток учнів, формування видів мис­лення, характерних для математичної діяльності і необ­хідних людині для повноцінного життя у суспільстві;

•                     оволодіння прийомами математичної діяльності, які не­обхідні у вивченні суміжних предметів для продовження навчання та у практичній діяльності;

•                     формування уявлень про математику як форму опису і ме­тод пізнання дійсності;

•                     виховання учнів у процесі навчання математики;

•                     формування позитивного ставлення та інтересу до мате­матики.

Викладання математики має відображати діалектику пізнан­ня дійсності і побудови математичних теорій. Саме практичній і творчій складовій навчальної діяльності приділяють особливу увагу в Державному стандарті.

Математичні компетентності складають основу для форму­вання ключових компетентностей. За визначенням С. А. Ракова, математична компетентність — це спроможність особистості ба­чити та застосовувати математику в реальному житті, розуміти зміст і метод математичного моделювання, будувати математич­ну модель, досліджувати її методами математики, інтерпретувати отримані результати, оцінювати похибку обчислень.

 Методи навчання математики істотно відрізняються від ме­тодів навчання, наприклад, історії, біології, іноземної мови. Розглянемо найважливіші методи навчання математики в сучасній середній загальноосвітній школі.

Активні методи навчання

•                     Метод конкретної ситуації (вчить школярів думати, уза­гальнювати, аналізувати, розглядати різні варіанти, скла­дати свої задачі. Доцільніше розібрати кілька способів розв’язання однієї задачі, ніж кілька схожих задач).

•                     Метод інциденту (залучення учнів до участі в олімпіадах, у міжнародній грі «Кенгуру». Учні вчаться долати інерт­ність, переборювати стресові ситуації, що так важливо у житті).

•                     Метод мозкового штурму (привчає учнів на поставлені за­питання давати свої варіанти відповідей).

•                     Метод занурення (створюються ситуації, де учні з голо­вою занурюються в поставлені завдання, ефективно роз­в’язують їх).

•                     Метод евристичних питань (спонукає учнів думати, ана­лізувати).

•                     Кооперативний метод (використовується при роботі в групах).

•                     Дослідницький метод.

•                     Метод проектів.

Дидактичні принципи організації навчального процесу

·        Науковість і ідейно-політична спрямованість.

·        Проблемність.

·        Наочність.

·        Активність і свідомість.

·        Доступність.

·        Систематичність і послідовність.

·        Міцність.

·        Єдність освіти, розвитку і виховання.

Формування  ключових  компетентностей на уроках математики

        Соціальна компетентність.

·        Вибір учителем завдань, які передбачають для учнів самостійний пошук розв'язку.

·        Надання учням можливості обрання варіанту завдання чи шляху розв'язання задач.

·        Використання самооцінки та взаємооцінки учнів.

·        Розв’язування задач різними способами та визначення раціонального шляху розв'язування.

·        Залучення дітей до роботи в групах. Обов'язкова умова - врахування індивідуальних можливостей школярів. Завдання мають бути якщо не індивідуальними, то хоча б різнорівневими.

·        Надання учням можливості виявлення ініціативи.

·        Практикування доручень учням (наприклад : „ відпо­відальний за наочність ”,

„ консультант ” тощо) .

·        Планування виховних заходів та заходів предметних тижнів, у яких передбачається самостійна активна діяльність учнів .

·        Залучення дітей до самоврядування.

Полікультурна компетентність.

·        Використання інформації з історії математичних від­криттів.

·        Використання художньої літератури в процесі викла­дання математики.

·        Розв'язання задач історико-культурного змісту.

·        Розв'язання задач екологічного змісту .

·        Характеристика внеску в науку вчених різних націо­нальностей.

·        Наголошення на внеску в розвиток науки українських математиків.

·        Виховання учнів на прикладі життєвого та творчого шляху видатних математиків.

Комунікативна компетентність.

·        Стимулювання вміння учнів висловлювати власну точку зору.

·        Сприяння удосконаленню вмінь вести навчальний діалог.

·        Використання усних та письмових рецензій на відпо­відь, доповнень та зауважень до неї.

·        Удосконалення вмінь дітей формулювати цілі власної діяльності та робити висновки за її результатами.

·        Застосування взаємоопитування та взаємоперевірки з можливим подальшим коментуванням.

·        Організація групової роботи.

·        Проведення нестандартних уроків, уроків-змагань, КВК.

·        Підготовка учнями нестандартних запитань однокласникам .

·        Стимулювання спілкування учнів з ровесниками та дорослими з метою підвищення рівня навчальних досягнень та ерудиції учнів.

Інформаційна компетентність.

·        Залучення вчителем додаткової інформації в процесі викладання математики.

·        Стимулювання учнів до використання додаткової ін­формації.

·        Активна співпраця з кабінетом інформатики щодо ви­користання навчальних програм з математики.

·        Використання малюнків, таблиць, схем, як джерел інформації, та передбачення складання схем, таблиць, планів, опорних конспектів, як результату роботи учнів з інформацією.

·        Випуск шкільних газет,  створення інформаційних сторінок у класних куточках.

Компетентність самоосвіти і саморозвитку.

·        Написання учнями повідомлень, рефератів, самостій­них творчих робіт.

·        Використання випереджальних завдань, що передба­чають активну самостійну та самоосвітню діяльність учнів.

·        Залучення учнів до творчих виставок.

·        Залучення учнів до роботи в МАН.

·        Консультування учнів з питань самоосвіти.

·        Організація інтелектуальних конкурсів, ігор, предмет­них тижнів, які передбачають самостійне опануван­ня учнями певних питань та їх самоосвітню діяль­ність.

·        Використання інтенсивних завдань з предмету, які пе­редбачають пояснення учнями певних питань.

·        Використання навчальних програм з метою самоосвіти учнів.

·        Залучення учнів до роботи консультантами, що підтри­мує їх самоосвітній тонус.

Компетентність продуктивної творчої діяльності.

·        Забезпечення високого наукового рівня викладання математики.

·        Створення проблемних ситуацій на основі сучасного життя.

·        Розв'язування задач та прикладів різними способами, використання задач підвищеної складності.

·        Складання та розв'язування учнями тестів, задач, кросвордів тощо.

·        Залучення учнів до участі в конкурсах „ Кенгуру ", „ Золотий ключик ".

·        Залучення учнів до участі в олімпіадах, МАН, у роботі заочних фізико-математичних шкіл.

Математика не існує у безповітряному просторі, математичні поняття, аксіоми, теореми мають своїм витоком реальність і сво­єю метою мають дослідження реальності за допомогою матема­тичного моделювання. Саме тому свою роботу як вчитель математики здійснюю відпо­відно до вимог сьогодення, формування математичних компетентностей школярів на основі принципів історизму та прикладної спрямованості.

Головне моє  завдання це — розвиток здібностей і навичок учнів, підвищення престижу знань, формування математичних компетентностей, вміле використання випускниками школи на­бутих у процесі навчання вмінь і практичних навичок у повсяк­денному житті. Я шукаю   шляхи  до особистості учнів через звернення до їх життєвого досвіду, через підбір за­дач прикладного змісту, через використання історичного матері­алу, що викликає інтерес учнів до предмета, формує у них певні компетентності.

2.3 Поняття математичних здібностей та їх структура

Математичні здібності - це здатність утворювати на математичному матеріалі узагальнені, згорнуті, гнучкі й обернені асоціації та їх системи. До складових математичних здібностей слід віднести:

- здатність до формалізації математичного матеріалу, відокремлення форми від змісту, абстрагування від реальних ситуацій і їх кількісних відношень та просторових форм; оперування структурами відношень і зв'язків;

- здатність до узагальнення матеріалу;

- здатність до оперування числовою і знаковою символікою;

- здатність до логічних міркувань, пов'язаних з потребою доводити, робити висновки;

- здатність до скорочення процесу міркувань;

- здатність до переходу від прямого до оберненого ходу думки;

- гнучкість мислення незалежно від впливу шаблонів.

Математика сприяє виробленню особливого виду пам'яті — пам'яті, спрямованої на узагальнення, створення логічних схем, виховує здатність до просторових уявлень.

Наявність математичних здібностей в одних учнів і недостатня розвинутість їх в інших вимагає від учителя постійного пошуку, шляхів формування і розвитку таких здібностей у школярів.

Рівнева диференціація з урахуванням психології математичних здібностей учнів збільшує можливості роботи вчителя. Такий підхід створює умови для розвитку здібностей учнів, які мають природжені задатки до занять математикою, і забезпечує посильною роботою учнів, які не мають таких задатків. Виконуючи посильні завдання, учень отримує впевненість у своїх силах.

2.4  Психологічний аналіз учбових задач

Усі задачі можна поділити на три типи:

- Задачі, які розв'язують для кращого засвоєння теорії;

- Тренувальні вправи, мета яких - виробити навички;

- Задачі, за допомогою яких розвивають математичні здібності учнів.

Велику роль відіграють задачі, які учні складають самі. Складання задачі часто вимагає роздумів, які під час розв'язку готових задач не потрібні. Тому складання задач сприяє розвитку творчого мислення учнів.

Щоб вивчення математики викликало в учня задоволення, треба, щоб він заглибився у суть ідеї цієї науки, відчув внутрішній зв'язок усіх ланок міркувань, які дають можливість зрозуміти і саме доведення, і його логіку.

Якщо учень хоча б раз досяг ясності в розумінні суті, проник у внутрішній зв'язок понять і логічних висновків, то йому буде важко задовільнитися потім заучуванням без розуміння. І тоді він здійснить відкриття: процес власної думки вимагає значно менших зусиль і витрат часу, ніж вивчення напам'ять.

Щоб привчити учнів самостійно мислити, викликати в них віру у власні сили і розум , також виховати впевненість у своїх можливостях, необхідно примусити їх пройти через певні труднощі, а не подавати все в готовому вигляді.

У системі розвиваючого навчання під час вивчення математики важливе місце посідає обчислювальна практика. На 5-6 класи припадає основний обсяг роботи обчислень з раціональними числами. У наступних класах ці навички розвиваються і закріплюються, зростає питома вага наближених обчислень, використовується прикидка, оцінювання результатів обчислень. Широке використання мікрокалькуляторів не зменшує ролі обчислень без них і особливо усного виконання дій. Адже,користуючись мікрокалькуляторами, треба вміти робити прикидку очікуваного результату й округлювати його до потрібної точності, замінюючи деякі операції усним виконанням, уміти проаналізувати здобуту інформацію. Слід мати на увазі і розвиваючу функцію усних обчислень: вони активізують увагу і пам'ять учнів, спонукають їх до раціональної діяльності.

Якщо в учнів середніх класів добре сформовані ці навички, це є запорукою того, що в старших класах розв'язування задач не буде викликати особливих труднощів.

Уміння розв'язувати ту чи іншу задачу залежить від багатьох чинників. Але передусім необхідно навчитися розрізняти основні типи задач і уміти розв'язувати найпростіші з них.

Увесь процес розв'язування задачі можна розділити на вісім етапів:

- аналіз задачі;

- схематичний запис задачі;

- пошук способу розв'язування задачі;

- виконання розв'язування задачі;

- перевірка розв'язку задачі;

- дослідження задачі;

- формулювання відповіді задачі;

- аналіз розв'язування задачі.

Процес розв'язування стандартних задач має деякі особливості.

1. Аналіз задач зводиться до встановлення (розпізнавання) виду задач, до якого належить дана

2. Пошук розв'язування полягає у складанні на підставі загального правила (формули, тотожності) або загального положення (означення, теореми) програми – послідовності кроків розв'язування задач даного виду. Звичайно, немає-необхідності цю програму формулювати в письмовій формі, достатньо її для себе намітити усно.

3. Саме розв'язання стандартної задачі полягає у застосуванні цієї загальної програми до умови даної задачі. Якщо деякі кроки програми розв'язування вимагають для свого виконання використання також інших програм, то стосовно них проводяться ті самі операції (розпізнавання виду задачі, складання програми розв'язування і виконання розв'язування на основі цієї програми). Звідси походить, що для того щоб легко розв'язувати стандартні задачі (а вони є основними математичними задачами, оскільки всі інші зрештою зводяться до них), треба:

1) пам'ятати всі вивчені в курсі математики загальні правила (формули, тотожності) і загальні положення (означення, теореми);

2) вміти розгортати згорнуті загальні правила, формули, тотожності, а також означення і теореми у програмі - послідовності кроків розв'язування задач відповідних видів.

2.5 Проблемні задачі як засіб розвитку творчих здібностей учнів

На уроках математики практикую різні прийоми, щоб формувати в дітей критичне та логічне, творче мислення. Розв’язуючи задачу, даю такі завдання - змінити умову таким чином, щоб вона розв’язувалась іншим способом. Вважають також корисним перетворення простих задач у складні. Використовувати на уроці цікаві задачі та задачі-жарти, числові, геометричні головоломки, математичні ребуси, які формують в дітей критичне та логічне мислення, творчу уяву.

Проблемні (нестандартні) задачі - це такі задачі, для яких в курсі математики немає загальних правил і положень, що визначають точну програму їх розв’язування. Процес розв’язування будь-якої нестандартної задача складається у послідовному застосуванні двох основних операцій:

1. Зведення (шляхом перетворення або переформулювання) нестандартної задачі до іншої, їй еквівалентної, але уже стандартної задачі;

2. Розбиття проблемної задачі на декілька стандартних підзадач.

В залежності від характеру нестандартної задачі ми використовуємо одну із цих операцій або обидві. При розв'язуванні більш складних задач ці операції доводиться застосовувати багаторазово.

Спостереження за роботою на уроках під час розв'язування математичних задач показали, що старшокласники часто лише поверхово аналізують умови задачі, а потім шляхом здогадки, використовуючи нерідко метод спроб і помилок, намагаються знайти потрібну відповідь.

З метою підвищення зацікавленості учнів на заняттях використовуються нестандартні математичні задачі, які на перший погляд є простими, але в той же час вимагають певної гнучкості мислення і значної наполегливості. Простота і на перший погляд зрозумілість умови задач породжують в учнів ілюзію можливості швидкого досягнення успіху, пробуджують інтерес і значну активність. Але азарт, породжений уявою про можливість розв'язання задачі шляхом простого підбору, швидко проходить і виникає розуміння необхідності проведення глибокого аналізу умови задачі та встановлення зв'язків між відомими та невідомими величинами. В учнів ще недостатньо розвинена здатність до аналітико-синтетичної діяльності, на основі якої усвідомлюється умова задачі. Аналіз умови нерідко зводиться до механічного розчленування даних і встановлення поверхових зв'язків між ними. Об'єктивна складність творчих проблемних задач для школярів полягає в тому, що для їх розв'язання потрібно шукати нові способи застосування засвоєних знань. Саме це у поєднанні з пробудженим інтересом виступає значною спонукою до діяльності. Для підвищення активності учнів під час занять іноді використовуються елементи змагання. Крім того, на заняття підбираються спеціальні вправи, які своїм зовнішнім виглядом провокують учнів на репродуктивну діяльність, використання відомих стандартних способів розв'язування і не дають можливості правильно розв'язувати запропоновані вправи. Як показують спостереження за діяльністю старшокласників такого роду задачі позитивно впливають на розвиток творчих, зокрема і дослідницьких, здібностей: змінюється тактика роботи над завданнями, яка проявляється в поглибленому аналізі умов вправ, і зростає гнучкість мислення, яка дозволяє швидше формулювати гіпотези і переходити від однієї до іншої під час розв'язування. В учнів виникає значний інтерес до математики, з'являється впевненість, зростає наполегливість у подоланні труднощів.

Щоб розв`язування задач не перетворювалося на самоціль, а ставало дієвим засобом навчання, розвитку інтелектуальних здібностей учнів, важливо приділяти увагу обговоренню знайденого розв`язання, його аналізу: виявленню недоліків, пошукам кращого розв`язання, встановленню і закріпленню у пам`яті учнів тих прийомів, які були використані при розв`язуванні, виявленню характерних ознак їх застосування. Корисними можуть стати наступні поради учням: розгляньте деталі розв`язання, намагаючись максимально їх спростити; зверніть увагу на громіздкі частини розв`язання і спробуйте зробити їх коротшими; намагайтеся охопити розв`язання одним поглядом і вдосконалити все розв`язання в цілому, усвідомити метод чи спосіб, який привів вас до розв`язання: з`ясуйте, що в ньому є головним і до яких інших задач його можна застосувати.

III. Побудова нестандартних уроків як акцентуація розвитку творчих здібностей

Відомо, що будь-який урок — це складне педагогічне явище, витвір вчителя, на якому учні демонструють свої знання, уміння та навички. Чи цікаво дітям на уроці? Чи люблять вони вчитися? На ці питання не можна відповісти напевне. Іноді діти ідуть на урок із задоволенням, іноді без нього. Як зацікавити дітей? Як привернути їх увагу до свого предмету? Звичайно, за допомогою того, що їм буде слухати найцікавіше, того, що вони будуть робити із задоволенням. Як донести матеріал до їх свідомості яскраво і красиво, щоб запам'яталось надовго і назавжди?

Іноді можна почути, що математика складна, суха і нецікава наука. Людей, які люблять математику, це вражає й ображає. Математика сувора, але красива й глибока, як чиста криниця. А завдання — вчителя і полягає в тому, щоб розкривати перед учнями її емоційний бік, чуйну і вродливу стать. Як краще цього домогтися? Красивими, цікавими уроками. Уроками, які пробуджують цікавість і працьовитість, фокусують увагу і зосередженість. Отже, нестандартний урок. Він не вкладається в рамки виробленого і сформульованого дидактикою. На цьому уроці можна не дотримуватись чітких етапів навчального процесу, методів, традиційних видів роботи. Для такого уроку характерною є інформаційно-пізнавальна система навчання — оволодіння готовими знаннями, пошук нових форм викладу, розкриття внутрішньої сутності явищ через гру, змагання або нетрадиційні форми роботи з дітьми, використовувати власні дидактичні матеріали, часто саморобні і тим більше корисні для учнів.

Для поліпшення розуміння, закріплення та відтворення інформації доцільно проводити такі уроки як: урок-змагання, урок-вікторина, урок - круглий стіл, урок-гра та ін. Щоб зацікавленість учнів до вивчення математики не знижувалась, доречно систематично проводити ігри з використанням інтерактивних технологій. Така організація учбової діяльності на уроці дає можливість реалізувати принципи диференціації навчання, оскільки гарантує участь кожного учня на тому чи іншому етапі уроку. Так, учні з низьким рівнем навчальних здібностей можуть забезпечити команді бали на І етапі уроку, а учні з високими здібностями – виступи із захистом творчих робіт. Другий етап уроку – поле діяльності для учнів з середніми навчальними здібностями.

Позакласна робота з математики дуже важлива для пробудження в учнів інтересу до математики. Тому математичні вікторини, змагання, ігри, прес-конференції, вечори сприяють підвищенню математичної культури, розширюють і поглиблюють здобуті на уроках знання, показують застосування їх на практиці, розвивають мислення, математичні здібності, допомагають ввійти у світ наукових і технічних ідей.

Учням дуже подобається брати участь в іграх, правила яких максимально наближені до умов тих ігор, за якими вони мають можливість спостерігати з екранів телевізорів. Такими іграми є Перший мільйон, Поле чудес, Слабка ланка та інші.

Щоб розвинути творчі здібності учнів, поступово та систематично залучати до самостійної пізнавальної діяльності, щоб забезпечити співпрацю між учнями та учителем, традиційного уроку недостатньо. Отже, школа покликана розвивати творчі здібності буквально в усіх своїх вихованців, зважаючи, звичайно, на те, що діти народжуються з дещо різними задатками творити. Разом з тим, більшою мірою, в першу чергу, потрібно дбати про розвиток творчих здібностей в обдарованої частини учнівського загалу.

В. Сухомлинський так визначав мету шкільного навчання: розумові сили і здібності дитини мають постійно збагачуватися і розвиватись, а міцні знання вона матиме лише тоді, коли не залишатиметься на одному й тому ж рівні розумових сил і здібностей. Сьогодні дитина має бути розумнішою, ніж вона була вчора, - тільки за цієї умови у неї буде бажання вчитися, і вона матиме успіхи у навчанні. Можна стверджувати, що творче математичне мислення розпочинається з процесу розуміння умови математичної задачі за допомогою суб'єктивного переформулювання задачі на свою мову, це сприяє виділенню орієнтирів у задачі, що за своєю сутністю є початком процесу формування гіпотези розв'язку, який спрямовується провідною ідеєю, що виникає, розвивається і наповнюється змістом в ході пошукової діяльності під дією провідної ідеї утворюється логічний ланцюг міркувань, який розпочинається з умови і завершується розв'язком, формування гіпотези завершується суб'єктивним переконанням в можливості задовольнити умову і вимогу задачі, яке є наслідком апробаційних дій.

Висновки

Для цілеспрямованого і постійного розвитку творчих можливостей учнів необхідно, щоб методи , організаційні методи, форми та засоби навчання відповідали цілям і задачам навчально-творчої діяльності. Розвитком творчих здібностей на уроках математики необхідно керувати. Організація такої діяльності – створення умов для якісної навчально-виховної роботи, які передбачають:

- проводити навчання на високому рівні складності;

- посилити роль гіпотетичного мислення, що сприяє здібності передбачати, висловлювати свої думки, ідеї та захищати їх;

- систематично створювати ситуації вибору для учнів і давати можливість здійснювати цей вибір;

- підвищити роль діалогічної форми навчання, як особливої взаємодії повноцінного розуміння, що зумовлює поєднання зовнішнього і внутрішнього діалогу.

У процесі психолого-педагогічної роботи виявлено, що розвиток творчих здібностей на уроках математики безпосередньо залежить від активації здібностей, пізнавального інтересу до навчання; науково-діяльного і евристичного мислення. Основними умовами розвитку творчих здібностей є: відповідна побудова навчального процесу з орієнтації на теоретичне мислення; використання методів проблемного навчання, забезпечення необхідної емоційно-доброзичливої атмосфери і активних способів розвитку самостійності дітей, їхньої фантазії, уяви; опора на зону найближчого розвитку дитини, диференційований підхід у навчанні.

У шкільному віці одним з ефективних способів розвитку здібностей до математики є рішення школярами нестандартних логічних задач. Крім того, розв‘язування проблемних задач здатне прищепити інтерес дитини до вивчення класичної математики.

Психолого-педагогічна діяльність щодо створення умов для розвитку здібностей та обдарувань дітей і молоді тісно  пов'язана з їх вихованням. Надавши обдарованій природою людині певну суму знань можна створити просто інтелектуала (живий комп‘ютер), але не творця. Проблему розвитку здібностей обдарованої молодої людини можна вважати вирішеною лише за умови, коли у життя входить творча особистість з високим рівнем інтелекту, вихована на засадах моральності, тобто психологічно налаштована на соціально та суспільно корисну діяльність.